Головне: не бійся помилитися!
Продовження вивченя теми "Словосполучення. Речення".
На цьому тижні був один урок, бо на іншому уроці ми складали діалоги.
Що мене вразило на уроці. Працювали усі учні. Чи усіх получалось? Звичайно, ні!
Але усвідомлення, що у учня не получилось, але розуміння помилки та скласти правильне або хоча б подібне до інших - це уже чудово! Бо на уроці головне активність.
Учень буде активний, то поступово у нього частіше буде получатись виконати завдання, розібратись у вивченому.
Урок проходив у активній роботі усієї групи. (за визначенням Марини Курвітс - колоборативна
https://yspichnenavchanna.blogspot.com/p/blog-page_13.htm)
Чому? Бо треба було встигнути багато за короткий час (тобто 45 хв.)
Головне на уроці - це зрозуміти матеріал, а не просто зазубрити теорію. А розуміння усвідомлюється учнем тоді, коли він може створити щось на основі теорії.
Тому початок був з факту-оцінки себе: "Підніміться ті, хто впевнений, що знає, яке це речення окличне і точно може скласти таке речення".
Уточню, що речення ми розглядаємо з точки зору категорій, які учні уже знають, бо вчили подібне у початковій школі або у 5-му класі (перша тема, коли учні ще зовсім не розуміли, що сталось у їхньому житті).
Я впевнена, що відповідь на питання практино усі знають, і що ж відбувається: перша група на це питання відповіла абсолютною мовчанкою та певним переляком у очах. Чому? Бо були невпевнені в елементарному. На друге питання відреагували шестеро - уже ця шістка отримала завдання, а усі, хто залишився сидіти, почали згадувати матеріал, розгорнувши підручник. Потім ми усі працювали паралельно. Друга група на перше питання відреагувала одноголосним вставанням.
Головне, що треба було - почути кожного, а саме: кожен прочитав своє спонукальне речення, просте речення у чотирьох варіаціях (пояснювала умови), поширене та непоширене. А потім було завдання, коли були певна характеристика речення та треба було скласти речення.
Підсумовуючи, згадаю те, з чого почала. Я почула усіх, бо, справді, кожен прочитав складене ним правильно речення.
І найголовніше, ми встигли усе з обома групами - це чудово, бо наступний урок уже контрольна робота!!!!
Як ми готуємось до контрольної роботи - окрема тема.
На цьому тижні був один урок, бо на іншому уроці ми складали діалоги.
Що мене вразило на уроці. Працювали усі учні. Чи усіх получалось? Звичайно, ні!
Але усвідомлення, що у учня не получилось, але розуміння помилки та скласти правильне або хоча б подібне до інших - це уже чудово! Бо на уроці головне активність.
Учень буде активний, то поступово у нього частіше буде получатись виконати завдання, розібратись у вивченому.
Урок проходив у активній роботі усієї групи. (за визначенням Марини Курвітс - колоборативна
https://yspichnenavchanna.blogspot.com/p/blog-page_13.htm)
Чому? Бо треба було встигнути багато за короткий час (тобто 45 хв.)
Головне на уроці - це зрозуміти матеріал, а не просто зазубрити теорію. А розуміння усвідомлюється учнем тоді, коли він може створити щось на основі теорії.
Тому початок був з факту-оцінки себе: "Підніміться ті, хто впевнений, що знає, яке це речення окличне і точно може скласти таке речення".
Уточню, що речення ми розглядаємо з точки зору категорій, які учні уже знають, бо вчили подібне у початковій школі або у 5-му класі (перша тема, коли учні ще зовсім не розуміли, що сталось у їхньому житті).
Я впевнена, що відповідь на питання практино усі знають, і що ж відбувається: перша група на це питання відповіла абсолютною мовчанкою та певним переляком у очах. Чому? Бо були невпевнені в елементарному. На друге питання відреагували шестеро - уже ця шістка отримала завдання, а усі, хто залишився сидіти, почали згадувати матеріал, розгорнувши підручник. Потім ми усі працювали паралельно. Друга група на перше питання відреагувала одноголосним вставанням.
Головне, що треба було - почути кожного, а саме: кожен прочитав своє спонукальне речення, просте речення у чотирьох варіаціях (пояснювала умови), поширене та непоширене. А потім було завдання, коли були певна характеристика речення та треба було скласти речення.
Підсумовуючи, згадаю те, з чого почала. Я почула усіх, бо, справді, кожен прочитав складене ним правильно речення.
І найголовніше, ми встигли усе з обома групами - це чудово, бо наступний урок уже контрольна робота!!!!
Як ми готуємось до контрольної роботи - окрема тема.
Коментарі
Дописати коментар