12 грудня (продовження)

Парамона, або Передандрія

(продовження)

У деяких районах, зокрема па Поліссі, влаштовували своєрідне дійство — «сіяли льон». Дівчата вибігали на вулицю, імітували сівбу льону (деінде — конопель) і «волочили ниву» спідницями, приказуючи: «Святий Андрію, на тобі конопельки сію, дай же мені. Боже, знати, з ким їх буду брати!»

Досить оригінальним серед поліщуків був обряд, який називався «сповідь діжі».

Увечері, напередодні Андрія, кожна господиня ретельно мила пікну діжу. Особливо дотримувалися цього звичаю жінки, в котрих були дочки; вважалося, якщо знехтувати обрядом, то їм буде важко розроджуватися, коли завагітніють.

Як відомо, пікна діжа виконувала в господарстві, крім виробничого призначення, і важливу магічну роль: її тримали в найпочеснішому місці, ретельно мили, не використовували для жодних інших цілей; лише на весіллі вона символізувала затишок майбутньої родини.

Обряд «сповіді діжі» пов'язаний з віруванням, що в ніч напередодні Андрія всі діжі сходяться на своєрідну сповідь і ведуть розмову про своїх господинь: як доглядають їх, чи часто миють, чи лихословлять у їх присутності.

Ось чому жінки намагалися, хоч би напередодні сцята, догодити пікним діжам. Помивши, їх ставили на чисті скатертини і обвивали хмелем, з якого опісля, коли вперше вигонили тварин у поле, робили пійло і напували, щоб корови «не боялися грому та не зачіпали їх вовки і звірі».

В цей день стежили і за погодою.
Якщо вода на річці тиха — на рівну зиму, шумовита — на завірюхи.
Якщо вдень йшов сніг, то буде хурделиця цілий тиждень.
Якщо до цього дня сніг не випав — зима буде теплою, а як з'явився — довгою і холодною.

#українською_залюбки #українські_місяці #Україна_у_минулому