С.Смаль-Стоцький
Степа́н Йо́сипович Сма́ль-Сто́цький — український мовознавець і педагог, літературознавець (один із перших теоретиків українського віршування)[2]; визначний громадсько-політичний, культурний, економічний діяч Буковини. Один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі.
Під час першої світової війни як діяч Союзу визволення України вів культурну працю в таборі українських полонених у Раштаті; 1917 року голова Бойової Управи Січових Стрільців. 1919 р. посол ЗУНР у Празі, де жив до смерті; крім праці в УВУ, голова Музею Визвольної Боротьби, перший голова Української Могилянсько-Мазепинської АН. У Празі як посол ЗУНР перебував під наглядом радянської агентури, яка представляла в ЦК КП(б)У «агент-матеріал» з приводу діяльності посла.
В одному з листів «Петлюровский посол Смаль-Стоцький о Советской Украине», йшлося про його думку щодо України, як самостійної держави, яка стане можлива лише тоді, коли замість УСРР буде Українська Народна Республіка. За такі думки червоні агенти називають його «українським націоналістом», «сепаратистом», «петлюрівцем».
1921 р. починає працювати в щойно відкритому Українському вільному університеті. Увійшов до складу викладачів філософського факультету, читав курс «українська мова в сім'ї слов'янських мов», проводив семінар з творчості Т. Г. Шевченка. Восени 1921 колегія професорів філософського факультету обрала його деканом, бо С. Рудницький, який досі займав цю посаду, виїхав до Відня.
Коментарі
Дописати коментар